Друга совєтська республіка в Україні

СТАХІВ Матвій Іванович (30.11. 1895—02.06.1978) — суспільно-політичний діяч, учений-історик, правник, соціолог, публіцист укр. діаспори. Н. в с. Нуще на Збаражчині (нині в Терноп. обл.) в Галичині у сел. родині. Після закінчення г-зії в Перемишлі вступив добровольцем до Української Галицької армії, старшина. 1924 у Празі (Чехословаччина) закінчив студії права і сусп. наук у Карловому університеті, став д-ром наук. Під час навчання очолював укр. студентство. З 1925 — діяч Української соціалістичної радикальної партії, її секретар (1925—29) та редактор її тижневика «Громадський голос» (1929—39), журналів «Проти хвиль» (1928—29) і «Живе слово» (1939), голова Союзу сел. спілок. Одночасно практикував право у Львові (до 1939), був директором народного ун-ту «Самоосвіта» (1930—39) та редактором його видань. Під час Другої світової війни С. займався наук. діяльністю, підтримував зв’язки з укр. політ. і церк. діячами. В еміграції в Німеччині став співтворцем Укр. нац. ради, професором соціології та державно-адм. права Українського вільного університету в Мюнхені, Укр. екон. вищої школи та Українського технічно-господарського інституту. З 1931 С. — член, з 1942 — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Від 1949, після переїзду до США, — член управи, 1-й заст. голови, 1969—74 — голова НТШ у США, діяч Українського конгресового комітету Америки і Світового конгресу вільних українців (СКВУ). Редактор «Нової волі» (1949—71) — органу Укр. робітн. союзу, член підготовчого к-ту скликання СКВУ, член секретаріату СКВУ від першого конгресу. В укр. громаді Америки тривалий час працював у складі Екзекутиви Укр. конгресового к-ту Америки.